Ерні Девіс був гравцем в американський футбол, який досяг успіху як раннінбек у 1960-х роках. Він був першим темношкірим гравцем, який отримав трофей Гейсмана, що вручається найкращому гравцеві коледжного футболу. Його кар'єра була перервана через смертельну хворобу, яка зробила його спортивною іконою та прикладом стійкості та рішучості. У цій біографії ми дослідимо життя та кар'єру Ерні Девіса, його вплив на спорт та його тривалу спадщину.
Яка хвороба вразила Ерні Девіса, першого афроамериканця, який виграв премію Гейсмана?
Ерні Девісу, першому афроамериканцю, який виграв Трофей Гейсмана, поставили діагноз лейкемія – форма раку, яка вражає клітини крові. На жаль, хвороба забрала життя Девіса у віці 23 років у 1963 році. Незважаючи на його багатообіцяючу футбольну кар'єру, лейкемія перервала його мрії та залишила спадщину боротьби з хворобою.
Ерні Девіс: біографія
Ернест «Ерні» Девіс (1939-1963) був молодим афроамериканцем, який лише за два десятиліття змінив американський спорт. Родом з Пенсільванії, він став зіркою американського футболу та одночасно рушійною силою руху проти сегрегації у Сполучених Штатах.
44-річні, які гордо несли свої фланелеві одяги, стали символом, оскільки їхній виступ був представлений у складному контексті, оскільки Сполучені Штати 50-х років знали складний Південь з вираженими расовими конфліктами. Ерні зробив кар'єру на своїх хороших оцінках та спортивних досягненнях; він завойовував трофеї та серця.
Протягом свого життя він боровся з лейкемією. Його ввели до Зали слави, навіть не зігравши жодного професійного матчу, і він став увічненим як «Ельміра Експрес», що зробило місто відомим.
Біографія
Пенсильванія — штат на півночі Сполучених Штатів. Він розташований вище за Вашингтон і межує з Нью-Джерсі, де розташований Нью-Йорк. Його населення на 97 відсотків складається з білого населення.
Там, у маленькому містечку під назвою Нью-Салем, 14 грудня 1939 року народився Ернест «Ерні» Девіс. Через кілька місяців після його народження його батько загинув в автомобільній аварії. Його мати, Авіс Марі Девіс Флемінг, залишила його бабусі й дідусеві, Віллі та Елізабет Девіс. Йому було лише 14 місяців.
Перші дослідження
Його бабуся та дідусь жили в Юніонтауні, містечку в південній частині штату з населенням менше 250 осіб. Там він почав свою ранню освіту, поки мати та вітчим не забрали його з собою. Йому вже було 12 років.
Йому довелося звикнути до Елміри, штат Нью-Йорк, найбільшого міста, яке він будь-коли бачив, з населенням близько 30.000 XNUMX осіб. Ерні досяг успіху в навчанні, а також досяг успіху в спорті. Він був високим і грав у бейсбол, футбол і баскетбол з початкової школи.
Він грав у нижчій футбольній лізі Елміри. Він двічі отримав нагороду All-America, національну відзнаку серед найкращих гравців країни. Це було у 1952 та 1953 роках.
Потім він вступив до Вільної академії Елміра. Його футбольні навички одразу ж були визнані: він відзначився як раннінбек, позицію, яку він обіймав до кінця свого життя.
Контекст
З середини 19 століття так звані закони Джима Кроу сприяли расизму та сегрегації у Сполучених Штатах. Мистецькі вираження, розваги та спорт були сферами, де упередження були дуже поширені.
Протягом 50-х і 60-х років Сполучені Штати переживали значний економічний процвітання, але расова розбіжність також ставала більш вираженою. Расові рухи, очолювані такими діячами, як Мартін Лютер Кінг-молодший, винесли це питання на розгляд громадськості.
Університетський час
Коли Ерні закінчила середню школу, вона почала розглядати можливість вступу до коледжу. Її оцінки були відмінними, а спортивні результати принесли їй нагороди та визнання. Незважаючи на це, багато університетів закрили свої двері.
Зрештою, Сіракузький університет, що розташований трохи північніше Елміри, прийняв його. Будучи другокурсником, він привів команду до національного чемпіонату. Це було в 1959 році, і історія завершилася тріумфом над командою Техаського університету Лонгхорнс.
Наступного року він перейшов до команди «Коттон Тейзон», де його було названо найціннішим гравцем сезону. Газета в його рідному місті під назвою «Елміра Стар Газетт» , яку очолював спортивний журналіст Ел Маллетт, охрестила його «Елміра Експрес».
Ерні Девіс був непереможним бігуном, як локомотив. На першому курсі він встановив рекорд, пробігши 7,8 ярда за пробіг. Він був третім найкращим бігуном у країні, пробігши 100 ярдів у шести з дев'яти ігор.
1960 рік ознаменувався тріумфом команди з Сірак'юз з рахунком 7-2. Наступного року, в свій останній рік як «Сірак'юз Орандж», він завершив гру з рахунком 8-3. Він переміг «Маямі Харрікейнз» у Ліберті Боул.
Нагороджений на півдні
На Півночі хлопчиком захоплювалися та його дуже любили, але на Півдні ситуація була набагато складнішою. Під час Кубка Коттон 1961 року він був нагороджений Трофеєм Гейсмана, ставши першим темношкірим спортсменом, який його отримав.
Захід проходив у Далласі, штат Техас, на півдні країни. Організаційний комітет висунув незвичайне прохання: вони вимагали, щоб після отримання нагороди переможця перевели до окремої їдальні, окремо від місця проведення заходу. Ерні та двох інших афроамериканських товаришів по команді вивели, незважаючи на протести решти команди.
У 1962 році, коли йому було лише 23 роки, Національна футбольна ліга (НФЛ) назвала його номером один у своєму списку найцінніших гравців. Це був перший випадок, коли афроамериканця обрали на цю позицію; згодом вони зробили його доступним для всіх команд країни.
«Вашингтон Редскінз» швидко обрала його на драфті. Однак расистський тиск на команду змусив їх відмовитися від участі.
Найнятий Клівлендом
Цей расистський погляд на початку 1960-х років був дуже сильним і проявився у відмові від Девіса. Саме тоді «Клівленд Браунс» додали його до свого штату. Ерні підписав трирічний контракт на 200 XNUMX доларів плюс спеціальні пункти. Він став найбільш високооплачуваним новачком в історії.
Він зіграв кілька товариських матчів, але так і не потрапив до своєї першої професійної гри, оскільки помер у 1962 році.
Смерть
Під час гри, кружляючи по стадіону, щоб отримати оплески, Ерні Девіс упав на землю без свідомості. Його доставили до лікарні, де виявили, що в нього гострий геморагічний лейкоз. Він помер 18 травня 1962 року.
Після його смерті команда Сіракузького університету виключила номер 44 з усіх ігор на честь юнака. Наступного року сам президент США Джон Ф. Кеннеді назвав його винятковим громадянином та гідним прикладом для молоді.
У 1979 році його посмертно ввели до Зали слави професійного футболу. Навіть поштове агентство Telegraph змінило поштовий індекс Сіракузького університету, присвоївши йому 12344 на честь Ерні Девіса.
У 2018 році вийшов фільм «Експрес » режисера Гері Фледера. Фільм заснований на книзі про реальні події під назвою « Експрес Ельміри: історія Ерні Девіса» , написаній Робертом К. Галлахером.
Список літератури
- Бланко, Хорді (2013) Червоношкірі, оперета. Расизм. Отримано з: am14.net
- Лемус Легаспі, Гільєрмо (2009) Ерні Девіс: Легенда Сіракуз. Блог спортивної журналістики. Отримано з: journalismodeportivoanahuac.blogspot.com
- (S/D) (2016) Ерні Девіс, Біографія. Отримано з: biography.com
- Вокер, Ріанон (2016). Ерні Девіс став першим афроамериканцем, який виграв Трофей Гейсмана. Отримано з: theundefeated.com
- Раффін II, Герберт Г. Девіс, Ерні (1940-1963) Отримано з: blackpast.com